Проект охопив сім'ї, в яких виховуються діти з важкими порушеннями зору у віці до 10 років. Основне завдання проекту – комплексна допомога сім'ям з дітьми, які мають глибокі порушення зору та комплексну структуру порушення розвитку, такі як: сліпота і ранній дитячий аутизм, сліпота і розумова відсталість, сліпота і поразки центральної нервової системи, сліпота і дитячий церебральний параліч.
Більшість з дітей, які приїхали на проект, не відвідують дошкільні державні установи і батьки позбавлені кваліфікованої допомоги та підтримки, як психологів, так і вчителів-дефектологів (тифлопедагогів). Саме тому, під час перебування у літній школі, спеціалісти прагнули допомогти батькам повірити в себе і свою дитину, відкрити в собі педагога і реабілітолога, здобути необхідні знання для взаєморозуміння з дитиною.
Програма проекту включала щоденні цікаві та захоплюючі заняття дітей разом з батьками під вправним керівництвом висококваліфікованих фахівців. Заняття проходили у різноманітних формах: індивідуальні заняття, консультації, щоденні лекції, презентації для батьків, майстер-класи з практичних занять з незрячими дітьми, психологічні тренінги для батьків, творчі майстерні для батьків з виготовлення тактильних книг і сенсорних посібників.
Всього у проекті брала участь 51 людина, з них 12 дітей з порушеннями зору та незрячих, деякі з них мали комплексні порушення розвитку. Троє дітей було з Росії, інші з України. З Рівненської області у літній школі презентували власний досвід та навчалися: Петро Поліщук (спеціаліст по комп’ютерних технологіях), Ніна Асєєва (спеціаліст з тифлографіки та навчання шрифту Брайля), Костянтин Асєєв (дитина з порушеннями зору), Алла Кирчук та Міша Кирчук (мама з сином, який має порушення зору). Мене та Ніну, як спеціалістів, на цей проект запросили вперше. Усі ми старалися виправдати надію та довіру, яку на нас покладали організатори.
Маленькі вихованці навчилися багато нового: працювати на комп’ютері з програмами екранного доступу, розпізнавати тактильні малюнки та схеми, букви шрифтом Брайля та плоскодруковані, друкувати на Брайлівській друкарській машинці, орієнтуватися у просторі за допомогою тактильної тростини та ехолокації, самостійно себе обслуговувати і допомагати батькам вдома; слухали цікаві казки, малювали, робили аплікації, ліпили з пластиліну, співали та грали на музичних інструментах і багато іншого. Діти з радістю ходили на всі заняття, уважно слухали спеціалістів, задавали додаткові запитання. Мами і тати теж не сумували: слухали лекції та дивилися презентації, приймали участь у цікавих майстер-класах.
Спеціалісти також багато чого навчилися, працюючи з такими сім’ями, адже індивідуально підбирали підходи та методи навчання до кожної дитини. Після проекту, я думаю, з’являться нові методичні напрацювання по роботі з дітьми, які мають тяжкі комплексні порушення розвитку.
Продуктивним та пізнавальним був розпорядок дня: ранкова зарядка, сніданок, обід, вечеря, щоденні індивідуальні навчання та консультації дітей із спеціалістами: тифлопедагогами (Валентина Бутенко, Олеся Яскевич); заняття з тифлографіки (Валентина Бутенко, Ніна Асєєва); заняття з орієнтування у просторі і розвитку мобільності (Наталя Гладких, Аліна Талукдер (Польща)); терапевтом з розвитку залишкового зору (Леся Чопік); інструктором з самообслуговування (Леся Чопік); терапевтами з сенсорної інтеграції (Анна-Марія Флорек (Польща), Ольга Григорьєва, Інна Боґданова); терапевтом з корекції поведінки та комунікації (Юлія Макаріцкая); музична терапія (Генріх Вереда (Польща); комп’ютерні технології (Петро Поліщук); рефлексотерапія, масаж (Ліля Смірнова).
Серед продуктивних новітніх форм навчання та реабілітації також застосовувались: лекції, тренінги, презентації та майстер класи для батьків, групові заняття з арт-терапії (Анна Рева); казкотерапії (Валентина Бутенко, Юля Федорова); ігротерапії (Світлана Ізюмська); логоритміки (Інна Боґданова, Анна-Марія Флорек, Генріх Вереда); танцювально-рухова терапія (Наталя Гладких).
В останні дні перебування в Болгарії діти перестали соромитися, почали більше спілкуватися, відкрилися одне одному, взяли до рук тростину ті, хто ні за що не хотів її брати раніше. Ніхто не хотів роз’їжджатися по домівках, адже всім стало комфортно і добре разом. Нам було приємно спостерігати за тим, як на краще змінилися діти і їх батьки, їм стало трішки легше, вони ще краще стали розуміти одне одного.
Надіємось, що такі проекти будуть і на далі та підтримуватимуться державою, а не тільки громадськими організаціями та благодійними фондами, адже в Україні є багато дітей, яким необхідна допомога.
Після закінчення літньої школи у Болгарії спеціалісти продовжують підтримувати зворотній зв'язок з учасниками проекту - надаватимуть рекомендації, щодо навчання, розвитку та реабілітації дитини, допомагатимуть методичними порадами.
Влітку, наступного року, проект «Мамина школа» продовжить свою роботу. Якщо у вас, або в когось з ваших знайомих є діти з глибокими порушеннями зору чи з комплексними порушеннями розвитку від 3 до 10 років і вам потрібна допомога, звертайтеся до організаторів проекту.
Подивитись відео Батьківська майстерність приготування чаю на дотик
Петро Поліщук.